Чи ви коли-небудь чули легенду про квітку папороті? Вважається, що якщо в ніч на літнє сонцестояння хтось знайде цю квітку, то він знатиме все: розумітиме мову тварин, рослин, дізнається про всі скарби, заховані у цьому світі, і знайде свою любов і щастя.
Одна з красивих легенд дохристиянських слов’янських вірувань. Свята, приурочені до літнього сонцестояння, можна знайти у кожного з народів Європи. Українці називають цей день Івана Купала.
Історія свята
Свято Івана Купала виникло у дохристиянські часи, коли Україна (Київська Русь) була ще язичницькою. Його святкування прив’язане до найдовшого дня і найкоротшої ночі в році (літнього сонцестояння).
Івана Купала походить з тих часів, коли люди поклонялися першоосновам світу, стихіям і їх богам: воді, повітрю, вогню і землі. Його пов’язують з обрядами родючості на збільшення врожаю та поклонінню сонцю. Раніше людям здавалося, що важкої праці на землі не достатньо, їм потрібна була підтримка вищих сил, без якої не зійде пшениця, не народять дерева свої плоди, а трави не зацвітуть у своїй пишності.
Після хрещення Русі князем Володимиром сакральне значення язичницьких обрядів отримало легшу, ігрову форму. Свято Купала, яке раніше було одним із найголовніших релігійних аспектів поклоніння богам Сонця та Неба, з 17 століття отримало забарвлення розважального молодіжного дійства.
Головні обряди:
Купання
Цей обряд був оповитий прикметами та різнився залежно від регіону. Можна купатися, чи ні – залежало від місцевості, в якій цей обряд проводився. В одних селах вважалося, що треба купатися, коли сонце на одному рівні з водою. Тоді людина, яка купається в один момент із сонцем, очиститься. В інших регіонах було категорично заборонено купатися. Казали, що вода у цей момент потребує жертви. І той, хто туди зайде у цей момент з метою очищення, може потрапити в інший вимір, куди його затягнуть русалки й інші водні створіння.
Багаття
Купальське багаття розпалювали древнім способом тертям, бо такий вогонь вважають живим. Розпалював вогнище найстарший представник громади. Після того, як воно догорить, попіл і вугілля забирали по домівках і закопували у полі, бо вважали його магічним.
Розводилося велике багаття для того, щоб стрибати через вогонь. Це була кульмінація свята. Вода очистила, тепер черга вогню очистити: тіло, думки, душа і всі минулі невдачі також згорають у цьому вогні.
За повір’ями, якщо пара, яка стрибає через вогонь, не роз’єднає рук, то вони візьмуть шлюб і проживуть довге, сповнене щастя життя. Але якщо на комусь загориться одежа, це ознака до нещастя. Жінки й дівчата, які не приходили стрибати через багаття, вважалися відьмами.
Плетіння вінків
Незаміжні дівчата плели віночки, прикрашаючи їх різноманітними травами й квітками і пускали їх по річці. Якщо вінок запливав далеко, це означало, що в цьому році дівчина вийде заміж, якщо потоне – ще рік вона буде самотня.
Прикрашання деревця
Під час гулянь на Купала прикрашали молоде дерево. Найбільш поширеними були верба, клен та береза. Його прикрашали різними квітами, стрічками, віночками, інколи біля дерева ставили свічки. Навколо дерева водили хороводи, обов’язково за годинниковою стрілкою.
Їжа
В цей день готували спеціальні обрядові страви: галушки, ячмінна каша, вареники з вишнями, квас і трав’яний чай.
Забобони
Всю ніч на Івана Купала бажано було не спати, бо можна пропустити, як до тебе в дім заповзе нечиста сила. Не можна назначати весілля на цей день чи навіть працювати. Були й основні правила, як поводити себе у цей день. Наприклад, не можна було позичати гроші чи давати їх в борг, якщо на вулиці знайдеш монетку, підняти її було до невдачі.
Сьогодення
Сьогодні українці все менше вірять у магічність обрядів на Івана Купала, але вони досі продовжують вірити в прикмети і зв’язок з природою. В цей день можна зустріти хлопців і дівчат у літньому вбранні, які співають біля багаття, збирають лікувальні трави, якими запасаються на рік вперед, плетуть ароматні вінки і навіть ворожать, заради веселощів.
Дата святкування : 20 червня.
Karina Armlos
